Освіта для сталого розвитку

 

Освіта для сталого розвитку (ОСР): розвиток концепції в рамках процесу «Довкілля для Європи» та основні досягнення в Україні

Загостренням глобальної екологічної кризи у ХХ столітті призвело до пошуку нових шляхів для її розв’язання. Стало очевидним, що існування людства залежить від впровадження якісно нових підходів і принципів у функціонування нашого суспільства, поведінка і стиль повсякденного життя якого повинні бути спрямовані на раціональне ставлення до природних ресурсів та їх збереження. Необхідний гармонічний розвиток людини поряд із природою. Саме на таких засадах сформувалось поняття «сталий розвиток». На 2-ій Конференції ООН з навколишнього середовища (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.) вперше було сформульовано основні положення сталого розвитку, задекларовані у програмному документі «Порядок денний на ХХІ століття». Вже тоді у цьому документі підкреслюється, що освіта має вирішальне значення для сприяння сталого розвитку та розширення можливостей людей у вирішенні питань довкілля і розвитку. Досягнення сталого розвитку неможливе без внеску кожного члена нашого суспільства у глобальному масштабі. Необхідно, щоб кожен житель нашої планети знав і розумів основні причини та шляхи вирішення глобальних екологічних змін, і, виходячи із цього, переосмислив свої життєві цінності та повсякденну поведінку, які повинні базуватися на принципах сталого розвитку. Світове співтовариство почало все частіше говорити про роль освіти для переходу на засади сталого розвитку.

Фундаментом сталого розвитку є освіта. А яка ж роль процесу «Довкілля для Європи» в галузі освіти для сталого розвитку (ОСР)? Як реакція європейської спільноти на рішення Всесвітнього форуму в Йоханесбурзі та Генеральної Асамблеї ООН на П’ятій Конференції «Довкілля для Європи» (Київ, 2003 р.) міністри охорони навколишнього середовища країн-членів ЄЕК ООН ухвалили «Заяву про освіту для сталого розвитку». Зокрема, було визнано, що освіта є одним із головних інструментів, які забезпечують охорону навколишнього середовища та сталий розвиток, і що в рамках екологічної освіти все більше приділяється уваги широкому колу питань, включених до «Порядку денного на XXI сторіччя». Міністри запропонували всім країнам включити концепцію сталого розвитку в свої системи освіти всіх рівнів – від дошкільної до вищої та від неформальної освіти до освіти поза навчальними закладами, щоб сприяти освіті як ключовому чиннику перетворень. На виконання цієї заяви у березні 2005 року у Вільнюсі (Литва) на нараді високого рівня представниками міністерств охорони довкілля та освіти була прийнята Стратегія освіти для сталого розвитку ЄЕК ООН та Вільнюські рамки її виконання. У Стратегії, яка втілила європейський та світовий досвід, зазначено, що «ОСР розвиває та укріплює потенціал окремих осіб, груп, співтовариств, організацій та країн, який дозволяє мати власні думки і робити вибір для сталого розвитку. Вона може сприяти зміні поглядів людей, даючи їм можливість робити наш світ безпечнішим, здоровішим і процвітаючим, тим самим підвищуючи якість життя…». Основною метою цієї Стратегії є заохочення держав-членів ЄЕК ООН до розвитку і включення ОСР до всіх систем формальної та неформальної освіти як першого кроку у становленні нової парадигми освіти, яка має бути націлена на становлення нового способу мислення, за якого всі соціально-економічні та соціально-екологічні процеси та явища повинні розглядатися з урахуванням принципів сталості людської цивілізації та науково обґрунтованої обережності.

Україна приєдналася до 55-ти країн, які підписали Стратегію освіти для сталого розвитку. Започаткована ЄЕК ООН ініціатива «ОСР», активно підтримується Україною, зокрема Державною екологічною академією післядипломної освіти та управління Міністерства екології та природних ресурсів України. Також за участю неурядових громадських організацій розроблено Стратегію екологічної освіти для сталого розвитку. Ректор Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління Бондар Олександр Іванович є відповідальною особою від України (Focal Point) з питань впровадження згаданої ініціативи ЄЕК ООН, є членом наглядової ради ЄЕК ООН в процесі «ОСР», на постійні основі бере участь у засіданнях та підготовці документів та міжнародних рішень в сфері ОСР. Визначним кроком на шляху розвитку ОСР стало прийняття Національної стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, яка визначає екологізацію освіти, а серед перспективних завдань – оновлення цілей і змісту освіти на основі компетентного підходу та особистісної орієнтації, урахування світового досвіду та принципів сталого розвитку.

Разом з тим, в закладах освіти України всіх рівнів, від садочків і загальноосвітніх шкіл до вищих навчальних закладів, в навчальну програму вводять спеціалізовані курси, що знайомлять слухачів із принципами сталого розвитку. Розвивається в Україні і неформальна освіта у даній галузі, провідну роль у впровадженні якої займають громадські організації та об’єкти природно-заповідного фонду. Хотілося б зазначити, що в Україні також існує партнерська мережа «Освіта в інтересах сталого розвитку в Україні» (далі Мережа), яка офіційно була створена у 2014 році за підтримки Програми малих грантів Глобального екологічного фонду. Серед основних завдань Мережі: об’єднати всі зацікавлені сторони у єдину Мережу; забезпечити обмін досвідом, інформацією, матеріалами та корисними контактами; забезпечити доступ та збір наявних нормативних національних та міжнародних документів, навчальних матеріалів, інформацію про міжнародний досвід тощо у галузі ОСР; сприяти навчанню українського суспільства навичкам будувати власне життя з урахуванням потреб сталого розвитку. За два роки функціонування Мережа об’єднала близько 100 учасників, серед яких громадські організації, школи, заклади освіти, органи державної влади та інші партнери. Приєднатися до Мережі та ознайомитися із основними здобутками можна на сайті http://www.ecoosvita.org.ua/, який було створено для забезпечення мети та завдань Мережі.

Отже, П’ята конференція міністрів «Довкілля для Європи» стала поштовхом до активного розвитку ОСР у світі. Обговорювалися питання ОСР і на Шостій та Сьомій конференціях. Водночас вже минуло десять років з часу прийняття Стратегії ОСР ЄЕК ООН, а отже необхідно підвести підсумки десятирічної діяльності та обговорити подальші плани щодо діяльності у даній галузі. Саме тому на Восьмій конференції міністрів «Довкілля для Європи» 8-10 червня 2016 року у м. Батумі (Грузія) у порядку денному виділяється окреме питання «На шляху до нового суспільства: 10 років ОСР». На заході учасникам буде представлена Доповідь про оцінку реалізації Стратегії ЄЕК ООН для ОСР з 2005 по 2015 рік та Третю доповідь про оцінку Стратегії ЄЕК ООН для ОСР, які узагальнюють досягнутий прогрес, проблеми та досягнення держав-членів ЄЕК ООН. Багато держав-членів ЄЕК ООН тепер мають національні політики ОСР і рамки їх реалізації. Сотні ініціатив були розпочаті для інтеграції ОСР в зміст і процеси формальної та неформальної освіти, для переходу від політики до практики. Ці документи є важливими для обміну досвідом та презентації кращих практик у галузі ОСР. За десять років реалізації Стратегії вдалося домогтися істотних досягнень в чотирьох із семи охоплених Стратегією тематичних областях, що охоплюють інтегрування політики, навчальні плани, засоби навчання та навчально-методичні матеріали, а також в області налагодження співпраці та мереж.

На Конференції міністри також приймуть заяву по ОСР та рамки реалізації Стратегії ОСР ЄЕК ООН на період до 2030 року. Міністри зобов’язуються продовжувати просування пріоритетних галузей Стратегії з урахуванням політики в галузі освіти і освітніх систем на національному або регіональному рівнях, зокрема:

  • Стимулювання загальних підходів за допомогою складання шкільних планів по ОСР або включення ОСР в існуючі шкільні плани в кожній школі до 2019 року;
  • Сприяння поширенню ОСР на педагогічну освіту і підготовку всіх педагогів;
  • Зміцнення професійно-технічної освіти і підготовки в інтересах підтримки сталого розвитку та переходу до «зеленої» економіки;
  • Забезпечення більш тісної інтеграції ОСР як в міжнародну, так і в національну політику в галузях освіти та сталого розвитку, а також в інші відповідні процеси;
  • Зміцнення синергізму між формальним освітою, неформальною освітою та просвітою;
  • Визнання важливої ролі мереж, включаючи мережі органів місцевого самоврядування, громадянського суспільства, академічних та наукових кіл, неурядових організацій, ділових кіл і підприємств, у забезпеченні ОСР.

В Заяві також вказано, що майбутні міністерські наради високого рівня ЄЕК щодо ОСР повинні проводитися на регулярній основі, переважно в рамках конференцій «Довкілля для Європи», які забезпечують основу для зустрічі великого кола зацікавлених сторін.

 

Документи та матеріали

Доповідь міністра екології та природних ресурсів України на Батумській конференції

Доповідь містить коротку інформацію про результати та майбутні плани щодо реалізації Стратегії освіти для сталого розвитку ЄЕК ООН в Україні.

 

Проект Батумської заяви міністрів по освіті в інтересах сталого розвитку

Документ містить основні заклики та наміри щодо діяльності у галузі освіти для сталого розвитку до 2030 року. Міністри закликають до проведення на регулярній основі в майбутньому сегментів на рівні міністрів з питань освіти в інтересах сталого розвитку, переважно під егідою процесу «Довкілля для Європи», а також закликають країни ще більш активізувати зусилля з метою здійснення Стратегії ЄЕК ООН для освіти в інтересах сталого розвитку на всіх рівнях.

 

Вчимося один в одного: досягнення, проблеми та напрямки подальших дій. Третя доповідь про оцінку Стратегії ЄЕК ООН для освіти в інтересах сталого розвитку

У цьому документі викладена зведена інформація про прогрес, досягнутий країнами-членами ЄЕК ООН в реалізації Стратегії ЄЕК ООН для освіти в інтересах сталого розвитку за період 2005-2015 років. Інформація викладена в документі була взята із 38 національних звітів країн-членів про реалізацію Стратегії.

 

Основи майбутнього здійснення Стратегії ЄЕК ООН для освіти в інтересах сталого розвитку. Записка секретаріату

Документ містить інформацію про досягнутий прогрес і проблеми в здійсненні Стратегії, про пріоритетні галузі дій, часові рамки та моніторинг реалізації Стратегії тощо.